ДЕНЬ ЄДНАННЯ
ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».
Анатолій
Кузнєцов. «Бабин Яр»
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Остаточне
розв’язання єврейського питання
Голокост, Шоа – переслідування та
масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв
знищували лише за етнічну приналежність.
Нацистська расова політика базувалася
на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План
«остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху
нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну
місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські
гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти
вдалися до терору.
Голокост в Україні
Голокост євреїв на окупованій нацистами
території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в
гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На
українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у
протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені,
місцеве населення чи самі жертви.
«Акції зачисток» уперше проводилися
айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок
погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв.
«Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя,
Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000
євреїв.
На території Наддніпрянської України в
20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С
розстріляла 1400 уманських євреїв.
Наприкінці серпня 1941 р. відбувся
масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На
початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року
угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в
окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до
Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими
жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це
вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.
Євреї, які залишалися на території
Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По
прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.
Суверенній Україні нині слава і повік
Мета: виховання в підростаючого
покоління глибокої поваги та любовi до Батькiвщини, нацiональної свiдомостi, людської гiдностi, відродження формування рис
громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення;
пробудження iнтересу до поглибленого
вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу.
Хід заходу
22 січня Україна
щороку відзначає державне свято – День соборності України з нагоди проголошення
Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної
Республіки.
Ідея соборності бере свій початок від об’єднання
давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві.
Важкий шлях пройшла Україна, щоб
здобути незалежність і соборність своїх земель.
Тож споконвічною
мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї
держави. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної
частини єдиної України.
Саме тоді на площі
перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських
патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української
Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.
Виголошення
соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до
етнічної і територіальної єдності.
В кінці 2000-х
років почала відроджуватися традиція створення «живих ланцюгів», які символізують
єдність України. Перший
«живий ланцюг» створили 22 січня 1990 року від Львова до Києва. Зауважте, це ще
був Радянський Союз. Таким чином символічно об'єднали схід та захід України. 22
січня 2011 року «живий ланцюг» також був створений в більше 20 містах
України.
І ось події 2014 року – політичні скандали,
фальсифікації, розділення понять Схід і Захід.
Сьогодні Україна, можливо як
ніколи раніше, потребує єдності й соборності всього українського народу.
Соборність – це символ боротьби за волю, символ порозуміння між
людьми, символ надії і віри у майбутнє нашої великої родини, що зветься
Україною.
Сьогодні Україна переживає тяжкі
часи. Часи, коли наші співвітчизники захищають на Сході свою країну від ворога.
І ми вдячні їм за цей патріотичний подвиг.
Ми молоде покоління
незалежної України віримо, що територіальна цілісність нашої держави, скріплена
кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.
Ми маємо бути
свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної
мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України,
якою пишатимуться наші нащадки.
День Соборності – це нагадування
про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.
Пам’ятаймо про незліченні жертви
наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності,
державності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий